Микола Сова

                                                              «головна    справа»                   ЗО серпня 1937 був заарештований екс­педитор Селищанського цукрового заводу родом з Лебедина Пухлій Мефодій Павло­вич, 1886 р. н. У свій час за участь в Лебе-динському повстанні 1906 року він разом з Г. Рудасом та А. Двірником був засуджений до страти царським спеціальним судом. Але, за їхнім поданням, цар їх помилував, і стра­ту замінили довічною каторгою. Після 1917 року М.П. Пухлій повернувся в Лебедин, де проживав до 1929 року. Звинувачувався у контрреволюційній пропаганді і агітації. Осуджений 4 вересня 1937 року до вищої міри покарання (цього разу не помилували). Реабілітований.

До цієї хвилі репресованих відносяться і такі особи:

Лозовий Корній Семенович, 1878 року народження. Був розкуркулений за III ка­тегорією (землю і майно забрали, але не висилали із хати не виганяли), з 1931 року працював у колгоспі. Засуджений 19 жовтня 1937 року до вищої міри покарання. Страче­ний 16 листопада 1937 року. Реабілітований.

Пряжка Ничипір Михайлович, 1888 року народження. Заарештований у вересні 1937 року. Засуджений до 10 років виправ­них робіт, додому не повернувся, доля неві­дома. Реабілітований.

Пухлій Сергій Матвійович, 1909 року народження. Із сім'ї розкуркуленого Пухлія Матвія. Заарештований 7 листопада 1937 року. Звинувачувався в антирадянській про­паганді, організації березневих „волинок' в 1930 році. Засуджений 27 листопада 1937 року до 10 років виправних робіт. Додому не повернувся. Реабілітований.

Можливо, є ще люди, яких можна відне­сти до цієї „хвилі' репресованих, але через відсутність достовірних даних та через вище вказані причини цього не буде зроблено.

А тим часом „згори' продовжували надхо­дити директиви, які орієнтували низові орга­ни на подальшу боротьбу з ворогами народу. 11 серпня 1937 року НКВС СРСР розіслав наказ № 00185, в якому ставилося завдання „розгрому антирадянської роботи польської розвідки і диверсійно-повстанської низівки „ПОВ — польської організації військової'.

Під польську „хвилю' підпали такі особи лебединського походження польської націо­нальності:

Протосовіцький Олександр Целестинович

Народився 2 червня 1893 року в Лебедині (ця польська сім'я із Златополя з'явилася в Лебедині в кінці XIX століття). Працював бухгалтером на Лебединському рафінадно­му заводі. Учасник Першої світової війни. Потім знову працював на заводі рахівником і за сумісництвом — вартовим (рафінарня після 1917 року не діяла). З часом перей­шов на роботу бухгалтером Смілянського радгоспу. Заарештований 11 листопада 1937 року. Цікаво, що на допиті слідчі придер­лися до нього, чому він приховав своє на­ціональне походження і в анкеті записався українцем? О.Ц. Протосовіцький пояснив, що він народився в Лебедині, тут пройшло його дитинство і молоді роки. Звідси він був мобілізований в армію і відправлений на фронт. Тому він себе вважає більше україн­цем, аніж поляком. Але це не було взято до уваги, і він був засуджений до вищої міри покарання. Страчений 15 січня 1938 року.

Далі буде. Іван Єлінецький, краєзнавець, с. Лебедин